NЗа статистикою Міністерства соціальної політики, кожна пʼята жінка в Україні потерпає від насильства. Хоч від цього страждають і діти, чоловіки та люди похилого віку – 90% постраждалих саме жінки.
Найвразливішою категорією є мами з маленькими дітьми, які часом терплять побої роками, оскільки мають фінансову залежність від партнера. Страх піти в невідомість, втратити дах над головою і шматок хліба для дітей переважає над страхом отримати останній удар та більше не підвестися.
«Терпи, така жіноча доля», «мовчи, сварки не виносять за поріг дому», «пробач і забудь – дітям потрібен батько», «схаменися, бо що скажуть люди» – саме такі наративи, як заповіді Божі, передають українським жінкам з покоління в покоління. Тим самим навязуючи, що жінка щось не важливе і другорядне, а її відчуття, думки та й, власне, життя нічого не варті. І все, що вона може – змиритися і мовчки страждати, сподіваючись, що колись її помилують і знущатимуться менше…
Але ні, так не повинно бути! І вихід є, і допомога є! Як і життя без насильства! Про це чи не щодня говорить Олена Обиход, керівниця «Дому Милосердя» у Ворзелі – місця, де жінки можуть знайти безпечний прихисток.
Ідея створити притулок саме для жінок з’явилася випадково. Олена разом з однодумцями волонтерила від початку повномасштабної війни і допомагала переселенцям знайти житло. Тоді в реабілітаційному центрі, що у Коростені Житомирської області, облаштували 4 кімнати, де приймали людей із зони бойових дій. Для всіх прибулих, а їх було 30 людей, попіклувалися також про трьохразове харчування.
Майбутня засновниця «Дому Милосердя» помітила, що до них потрапляє чимало людей із залежностями, серед них – жінки з дітьми. Так зародилася думка створити окремий шелтер саме для них, аби допомогти їм врятувати себе і своїх дітей.
«Ми – не притулок для жінок! Наша ідея полягає в тому, щоб вони не просто перебули тут свої проблеми, а змінили життя радикально» – підкреслює благодійниця.
На початку 2024 року ще один прихисток відкрили у Ворзелі. Зараз у двох центрах проживає 29 людей: 15 жінок і 14 дітей. Вже є шість «випускниць» центру, які успішно адаптувалися у житті.
Часто жінок сюди направляють соціальні служби, аби дати шанс їм змінитися перш ніж вилучати дітей із сім’ї. Іноді жінки звертаються самостійно, коли чують про подібний центр і можливість втекти від домашнього насильства. Проживати тут можна від шести місяців до року, це залежить від багатьох факторів.
Олена пояснює: якщо до них потрапляє жінка із залежністю, вона може проживати в будинку не менше, ніж пів року, а то й більше. За нею спостерігають, дбають, аби вона добре ставилась до дитини. Щоб мама навчилась піклуватися про неї та себе. Стала самостійною і відповідальною. Якщо ж жінки без залежностей, їм можуть відразу допомогти знайти житло, роботу.
У центрі жінок розвивають. Коли стає зрозуміло, що вони вже прийшли до рівноваги та душевного спокою, їм пропонують навчання.
20 червня 2022 року Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію, яка покликана захистити жінок та дітей від насильства. Однією з її вимог є створення безпечних прихистків. Однак через війну держава призупинила облаштування таких центрів. Тож усім благодійникам, яким не байдужа проблема домашнього насильства, доводиться шукати кошти самостійно.
Як розповідає Олена, під цей проєкт вона зі своєю командою створила громадську організацію та виграла міжнародний грант у голландського фонду на відкриття клінінгової компанії.
Жінки, які перебувають у центрі більше, ніж пів року, проходять майстер-класи, навчання, тренінги. Після цього вони знаходять роботу та можуть забезпечити себе і дітей. Також мають різні підробітки, наприклад, виготовляють та продають випічку.
Поки мами працюють, діти відвідують школу чи садочок. Також в центрі є комп’ютер для дистанційного навчання.
Окрім моральної підтримки, у «Домі Милосердя» жінок розвивають духовно. Олена розповідає:
«Ми віруючі, працюємо на основах духовного зростання, вивчаємо слово Боже. Молимося за людей та вчимо їх служити іншим. По неділях виходимо годувати безпритульних людей. Своїм прикладом показуємо різницю між тими, хто робить добро і тими, хто проживає в проблемах».
На жаль, часто трапляються випадки, коли постраждалі жінки повертаються до тиранів. Чому? Молоді дівчата зазвичай гірше переносять розлучення зі своїми чоловіками, навіть якщо вони їх кривдять. Олена гадає, що це пов’язано із дитячими травмами і жінки просто бояться залишитися самотніми. У таких випадках важлива робота із психологом.
Але безвихідних ситуацій не буває. Тиранію терпіти не можна, навіть заради дітей, адже вони повинні зростати у безпечному середовищі.
«Не бійтеся, ви не одні, вам допоможуть. Діти – це не завада і не перешкода, а навпаки – мотивація. Приходьте і ми допоможемо» – підкреслює засновниця «Дому Милосердя».
Сказати «СТОП» і почати нове життя ніколи не пізно. 19-річна киянка Маргарита Кот страждала від домашнього насильства 4,5 роки.
Зізнається, що бували випадки, коли травми від ударів колишнього хлопця були настільки серйозними, що загрожували життю. Однак навіть виклики поліції не змінювали ситуацію, адже вона запевняла себе, що сама чимось спровокувала, що це вона винна у побитті. Навіть якщо причина була зовсім дріб’язкова, а чоловік був в алкогольному сп’янінні. Бо ж щоразу відбувалося одне й теж, як за сценарієм: кривдник молив вибачити, обіцяв, що таке востаннє, а вона… вона здавалась і пробачала, поки все не повторювалося знову.
Навіть вагітність Маргарити і народження донечки не завадило тиранові продовжувати знущання над дівчиною. Останній випадок трапився чотири місяці тому, коли в квартирі спало піврічне немовля, її хлопець вкотре напав з кулаками.
Проте цього разу втрутилась соціальна служба і поставила умову: або їдеш у центр підтримки жінок у складних обставинах, або ми заберемо в тебе дитину.
Маргарита обрала свою шестимісячну крихітку і твердо вирішила змінитися заради неї.
«Дім Милосердя» забезпечив молоду маму не тільки предметами першої необхідності, а й подарував свою любов та тепло. Як у великій родині жінки допомагають одна одній, доглядають дітей, поки комусь з них треба навчатися або працювати. Коли Маргарита трохи відновилась психологічно, пішла працювати у клінінгову компанію Олени.
«Тут я дізналась хто є хто, розставила для себе пріоритети. Тепер у мене є цілі і великі плани на майбутнє», – підкреслює молода жінка.
Нині дівчина мріє в майбутньому допомагати іншим: таким самим мамам з дітьми, або людям, які хочуть побороти залежності. Адже й сама колись вживала наркотики та алкоголь, але бажання змінитися заради дитини і колосальна підтримка в центрі допомогли їй побороти це. Каже, що хоче навіть створити власний центр, як пані Олена Обиход. «Дому Милосердя» вона безмежно вдячна за всю підтримку і порятунок її маленької сім’ї.
Та наголошує, що ніколи б не хотіла повернутися до свого колишнього життя. Тепер вона зовсім інша і своїм прикладом показує, що все можливо.
Закликаємо кожну з вас міняти життя до кращого. Якщо ви відчуваєте, що у ваших стосунках відбувається щось нездорове і вам це не подобається – не зволікайте і рятуйте себе!
Як зрозуміти і розпізнати перші дзвіночки того, що біля вас аб’юзер і кривдник розповіли фахівці Мобільної бригади соціально-психологічної допомоги мешканцям Бучанського району. Детальна інформація – ТУТ.
Якщо ви страждаєте від домашнього насильства і вам немає куди піти звертайтесь за номером телефону: (098)-40-53-485.
Підтримати «Дім Милосердя» можна фінансово: 5375411210868811. У прихистку також потребують продуктів (овочі, фрукти, м’ясо, молочна продукція, солодощі), засобів гігієни, канцелярії. Власниця Олена Обиход зазначає, що дітям також потрібен переносний майданчик та телевізор. Але найбільша потреба зараз — велике сімейне авто для мешканок центру, на яке саме зараз збирають кошти. Усі охочі долучитися до збору можуть перерахувати кошти на картку. Маленьких пожертв не буває! Нехай кожна жінка та кожна дитина матимуть безпечний прихисток.
Фото надані Оленою Обиход.
Авторка: Софія Шевченко
