NФотографка Надія Бученко переїхала з Києва до Немішаєвого у пошуках спокійного життя, але війна змінила все — включно з її баченням світу. У день, коли її сину виповнилось три, почалося повномасштабне вторгнення рф.
Про те, як сьогодні вона перетворює біль і буденність на знімки, повні емоцій, щирості та життя, а також про здатність бачити красу навіть у темні часи читайте у матеріалі PARTISAN.
Надія народилася і виросла в Києві, але своє нове життя розпочала в тихому селищі Немішаєве у Бучанському районі. Переїхала туди після заміжжя — шукали з чоловіком житло для молодої сім’ї. Знайшли квартиру в новому житловому комплексі, де все здавалося ідеальним: тиша, природа, школа й садок поруч.
Проте спокійне життя раптово обірвалося у лютому 2022 року.
«24 лютого 2022-го у мого сина був день народження — 3 роки. Ми готувались до свята… Але цей день назавжди змінив наше спокійне життя», — згадує Надія.
О п’ятій ранку пролунало одне страшне слово — «війна». На святковому торті ще горіли свічки, але замість дня народження була вимушена втеча, щоб врятувати життя. Надія разом із сином і батьками поспішила до Києва. Їм вдалося вирватися буквально за хвилини до підриву Ірпінського мосту. З вікна своєї квартири вона бачила, як горить Гостомель.
Той день перевернув її світ. Він став переломним моментом, що змусив її шукати внутрішню опору й водночас надихнув перетворити улюблену справу на професію.
«Усе життя бачила усе навкруги у “слоу мо”… Завжди любила фотографувати людей, передавати емоції, зупиняти моменти, які на перший погляд нічого не варті. А через деякий час — це все, що у нас було», — розповідає Надія.
Відтоді вона серйозно зайнялася фотографією. Пройшла вже три навчальні курси, вдосконалює навички, працює над візуальним сприйняттям і мріє про власну фотостудію.
Особливу увагу у своїх роботах приділяє дітям. «Улюблені фото — про справжність, дійство, емоцію. Особливо люблю знімати дітей. Їхня щирість — 1000%», — каже вона.
Навіть попри війну та втрати, дівчина прагне через об’єктив показувати не лише біль, а й світло, любов, щирість і надію.
«Не хочу передавати лише тривогу, сум, біль. І так цього зараз більше, ніж позитиву. А він є. Просто його часто не помічають», — ділиться вона.
І додає: «Є тільки зараз, як би банально це не звучало. І саме з маленьких кроків щодня складається все те, що ми маємо і проживаємо».
Фото: надані Надією Бученко
Більше світлин фотографки Надії Бученко в її профілі Instagram – за посиланням.
