NІрпінь, який останні роки стрімко розростається, сьогодні опинився в транспортній пастці. Місто без комунального транспорту, без шкільних автобусів і навіть без прозорої відповіді на просте питання: де поділися подаровані автобуси від міжнародних партнерів? Поки в сусідніх громадах запускають муніципальні маршрути й навіть безкоштовний проїзд, ірпінці щомісяця платять тисячі гривень за поїздки в переповнених і застарілих маршрутках.
Місто без шкільних автобусів — норма чи провал?
У 2025 році громади Київщини отримали 43 шкільні автобуси від обласної влади. Ірпінь — жодного.
За останнє десятиліття місто так і не спромоглося організувати системне підвезення дітей до навчальних закладів. І це на фоні хаотичної забудови та появи нових мікрорайонів без шкіл. Стоянка, Романівка, Машторф, Синергія — райони, де немає жодного комунального навчального закладу, а відстань до найближчих — понад три кілометри. І хоча на Синергії, наприклад, обіцяли побудувати школу, як бачимо, ростуть тільки ЖК недобросовісних друзів-забудовників ексмера Карплюка, які відверто плюють в очі громаді. А діти мешканців Ірпеня фактично змушені або добиратися самостійно, або користуватися приватними маршрутками, які не мають нічого спільного з поняттям «шкільний автобус». Жодного супроводу, жодних гарантій безпеки. І це вже не питання комфорту — це питання відповідальності міської влади. На цьому тлі історія з міжнародною допомогою виглядає ще більш показово.
Подарунки, які зникли
У 2022 році Австрія передала Ірпеню два сучасних автобуси. Транспорт планували використовувати у рамках міської програми соціальних поїздок із мінімальною вартістю на території громади.
«Скоріш за все, це будуть маршрути, що з’єднуватимуть Козинці й Михайлівку-Рубежівку з Ірпенем», — зазначав міський голова Олександр Маркушин.
Проте автобуси так і не вийшли на маршрут.
Зазначимо, що у 2023-му році Ірпінь передав на потреби ЗСУ два автобуси, відповідні відеозвіти оприлюднив Олександр Маркушин. Проте це були не австрійські транспортні засоби — кошти на них зібрала Ірпінська громада.
Наприкінці того ж року міський голова Олександр Маркушин намагався вирішити проблему транспорту за підтримки німецької організації GIZ. Директор організації Даніель Буше пообіцяв працювати над тим, щоб Ірпінська громада отримала електричні пасажирські автобуси. Проте ініціатива так і не була реалізована. Можливо, причиною відмови від цієї ідеї стали масштабні відключення електроенергії через російські обстріли. Офіційної інформації щодо обіцяної допомоги немає.
У жовтні 2024 року Маркушин повідомив про те, що місто-побратим Борна невдовзі передасть Ірпеню чотири автобуси, два авто для комунальних служб та підйомну вишку.
У травні 2025 року Ірпінь виходив на фінальний етап розробки Програми комплексного відновлення громади. Стратегічний документ офіційно затвердив Департамент містобудування та архітектури Київської обласної військової адміністрації.
Олександр Маркушин заявив, зокрема, й про тестовий запуск автобусів по кільцевому маршруту, який з’єднає Ірпінь по обидва боки залізничної колії. Планувалося, що автобуси курсуватимуть вулицями Северинівською, Соборною, Стуса, Західною та Лисенка. До розробки стратегії комунального транспорту були залучені фахівці з великих українських міст.
«Ми подолали великі виклики на цьому шляху — брак досвіду післявоєнної відбудови, рейдерське захоплення влади та звільнення дуже фахових спеціалістів з архітектури, земельних відносин, благоустрою, критичної інфраструктури Ірпеня тощо», — зазначав тоді обраний громадою мер Ірпеня, який зазнавав політичного переслідування через сфабриковану справу.
Завершити всі свої плани та запустити омріяний транспорт Маркушину не вдалося через остаточне захоплення влади керованою Карплюком секретаркою Анжелою Макеєвою.
Обіцяні німецькими партнерами автобуси і решта цінної допомоги від міста-побратима Борна надійшли Ірпеню в серпні 2025. Зустрічав подарунки для міста вже не законно обраний міський голова Ірпеня Олександр Маркушин, а самопроголошена в.о. міського голови Анжела Макеєва. Яка, звичайно, подала підтримку міжнародних партнерів як власне досягнення. Купа фото, пафосний допис у соцмережах, піар на карплюківському інфоресурсі і… все. На цьому історія з інклюзивними автобусами закінчилась. Публічних згадок про долю транспорту більше не було.
У жовтні того ж року депутатка Ірпінської міської ради Зоряна Міронішена направила офіційний запит до виконкому з вимогою пояснити долю подарованого транспорту. Цьому передувало звернення місцевої мешканки району Синергія з проханням допомогти вирішити проблему «шкільного» рейсу, який регулярно порушує графік. Нагадаємо, що скандали довкола маршруток у цьому районі трапляються досить часто. Про одну з таких ситуацій, де водій, ймовірно, за інструкцією перевізника, залишив дітей у небезпеці під час повітряної тривоги, ми розповідали раніше.
Під час тривоги висадив дітей посеред вулиці: в Ірпені виник скандал навколо шкільного автобуса
Батьки, вчителі і школярі, включно з учнями початкових класів щоденно відчувають на собі проблеми через доїзд до школи та у зворотньому напрямку. Маршрутки курсують раніше, ніж мають бути за графіком, діти в той час на уроках. А потім змушені чекати транспорт, якого не буде. Або йти пішки, ризикуючи потрапити в небезпечну ситуацію. При цьому відповідальності за життя та здоров’я дітей ніхто не несе, приватним перевізникам байдуже, як і самозванцям в ІМР.
Прикметно, що на допис ірпінчанки негайно відреагувала інша депутатка ІМР Михайлина Скорик-Шкарівська. І почала…ні-ні, не вирішувати проблему з перевізниками, які ставлять під загрозу життя дітей. Депутатка-перебіжчиця не придумала нічого кращого, ніж «бити» сарказмом у бік схвильованої матері та перекидати відповідальність із самопроголошеної влади на інших. Як тільки прохання допомогти вже переадресували Михайлині, вона його майстерно проігнорувала. Втім, така поведінка вже звична для народної обраниці.
Натомість відповіді на запит Міронішеної від ІМР немає. Де автобуси — ніхто ні сном, ні духом. По суті громада не знає, чи вони досі простоюють десь на стоянках, чи вже «перерозподілені».
«Два тижні тому я подала кілька депутатських звернень із проханням надати інформацію, необхідну для моєї роботи. Серед них — запит про подаровані автобуси, які отримала Ірпінська громада. Терміни на відповідь давно минули, але жодної відповіді я не отримала», — розповідала Міронішена в одному зі своїх дописів.
У загальному відділі їй повідомили, що виконавцем по цих зверненнях є начальниця юридичного відділу Вікторія Ковтун. Як з’ясувалося, вона навіть не розглядала звернення.
«Причина проста — була команда не відповідати мені ні на що. Не всім подобається, коли я ставлю незручні запитання й виношу правду на публічність», — підкреслила депутатка.
Міронішена додала, що особисто звернулася до пані Ковтун із претензією щодо порушення всіх можливих строків розгляду. Але їй було абсолютно байдуже — жодного пояснення, жодної реакції. І це при тому, що пані Ковтун отримує майже 50 тисяч гривень заробітної плати щомісяця — за бездіяльність і демонстративне нехтування обов’язками.
Нагадаємо, що лояльну до рейдерської влади, Вікторію Ковтун призначили на посаду незаконно. Минулого року вона вже відзначилась скандалом із підробкою документів, щоб оголосити недовіру обраному громадою меру Ірпеня Олександру Маркушину.
«І поки частина колег закликає “забути суперечки й просто працювати для міста”, нагадаю: депутатська робота — це не прийти раз на місяць і натиснути кнопку “за”.
Це — контроль, запити, прозорість і щоденна відповідальність перед людьми.
На жаль, Ірпінська міська рада мені працювати не дає, а іноді навіть перешкоджає», — резюмувала депутатка Зоряна Міронішена.
Дорогі маршрутки-бляшанки замість доступного комфортного транспорту
Тема транспорту стала актуальною знову, коли навесні цього року приватні перевізники значно підняли вартість проїзду. Зокрема, щоб доїхати з Ірпеня до Києва доведеться заплатити 80 грн. Такі тарифи боляче вдарили по кишенях жителів Ірпінської громади. Адже багато хто з них змушений відривати від сімейного бюджету шалені суми, щоб дістатися на роботу та додому зі столиці.
Якість при цьому залишається на рівні минулого десятиліття: старі маршрутки, брудні салони, відсутність графіків і постійна переповненість. Нещодавно в мережі навіть з’явилося відео, як в одному з таких маршрутних таксі під час дощу протікала стеля. Вода крапала прямо на пасажирів, яким не було куди подітися в тісноті.
Проїзд до Києва здорожчає: скільки платитимуть ірпінці та бучанці за новими тарифами
Ірпінь із населенням понад 120 тисяч людей фактично залежить від приватних перевізників, які диктують свої умови.
Днями в місцевих спільнотах вже вкотре заговорили про подаровані автобуси, від ІМР при цьому жодної реакції. Навіть місцевий «супермен» Олександр Пащинський, який для фото та відеофіксації працює «за всіх» успішно ігнорує цю тему. Мабуть, немає чого подати для картинки, тому й не хоче псувати ілюзію псевдоефективної роботи, яку створює на публіку.
Пояснити, де поділися автобуси, спробував депутат Антон Головенко. За його словами, ВСІ автобуси нібито передали військовим. Однак публічної згадки про це чомусь ніде немає. Дуже дивно, що і Макеєва, і особливо Пащинський пропустили таку дивовижну нагоду попіаритися, і просто без зайвих фото, галасу, і звітів перед громадою передали автобуси війську. Тільки на кишеньковому інфоресурсі Карплюка ITV у лютому цього року з’явилася суха згадка про те, що Ірпінь нібито передасть ДВА автобуси на ЗСУ. Чи передавали автобуси справді, якщо й так, то кому і коли — невідомо.
Та й відповідних документів на прохання містян Головенко теж не продемонстрував — порадив самостійно подавати запит в ІМР. От тільки такий запит вже надходив і не один — від Зоряни Міронішеної. Відповіді, нагадаємо, немає.
Тим часом, за словами місцевих мешканців, на території Ірпіньводоканалу «знайшовся» один із автобусів. Звідки там цей транспорт і чому не возить пасажирів — невідомо.
Школярі нехай платять, а за проїзд до Карплюківського ринку можна і з бюджету
Нагадаємо, у той час як діти змушені платити за переповнені «шкільні» рейси, у місті з подачі самопроголошеної влади запустили безкоштовні автобуси… до скандального ринку на набережній, який належить колишньому ірпінському міському голові та забудовнику Володимиру Карплюку.
Маршрути курсують із різних районів, зокрема із Синергії. Безкоштовно. Батьки дітей сплачують податки в бюджет Ірпінської громади, потім платять, щоб їхні школярі доїхали до школи. А тим часом ексмер щедро сипе грошима громади перевізникам «безкоштовного» автобусу, щоб хоч так заманити містян на його нікому не потрібний ринок. Містяни, до речі, таке потужне покращення не оцінили.
Це виглядає як відверта демонстрація реальних пріоритетів для самозванців: комерційні об’єкти Карплюка і його посіпак отримують транспортну підтримку, тоді як базові потреби мешканців — ігноруються.
Чому в інших містах є комунальний транспорт?
Контраст із сусідніми громадами — разючий. Буча ще в 2023 році створила КП «Бучатранссервіс». Це дозволило системно отримувати, реєструвати та експлуатувати подаровані автобуси. Місто отримало десятки автобусів від іноземних партнерів. Наприклад, 10 автобусів від німецького міста-побратима в 2022 році стали основою парку. Станом на початок 2026 року в КП налічувалося 19 низькопідлогових автобусів. Автобуси європейського виробництва були передані Бучі містами-побратимами Бергіш-Гладбах і Дрезден. Усі транспортні засоби обладнані пандусами, місцями для осіб з інвалідністю та дитячих візків, системами GPS-моніторингу, валідаторами електронної оплати проїзду та відеоспостереженням. Чи варто додавати, що транспорт просторий, та комфортний, на відміну, від тісних, старих маршруток в Ірпені, які частіше ламаються, ніж їздять?
На фото з місцевого Телеграм-каналу в Ірпені люди пхають маршрутку, яка мала б везти їх на роботу.
З травня 2023 року працюють муніципальні маршрути, які з’єднують Бучу з селами громади. Є розклади, тарифи дешевші за приватні, працюють безкоштовні шкільні рейси. Запустили навіть безкоштовний маршрут до Києва до ТРЦ Lavina Mall.
Тим часом, поки Ірпінські автобуси простоюють роками (а може вже й таємно десь їздять, хто-зна) у Василькові днями запустили безкоштовний проїзд у комунальному транспорті. На маршрути вийшли сучасні автобуси передані від партнерів, які раніше курсували у французькому регіоні Іль-де-Франс. Новина набула розголосу, про те, як відреагували ірпінці можна зрозуміти зі скриншотів у Тредс. Одна із мешканок Ірпеня вкотре нагадала, що Ірпеню теж подарували автобуси, але де вони тепер — ніхто не знає.
У міській владі Василькова очікують, що таке рішення підвищить мобільність населення та стане особливо важливим для соціально вразливих категорій. Маршрути та графіки руху автобусів уже адаптовані до потреб жителів, однак надалі їх можуть коригувати залежно від пасажиропотоку.
Як бачимо, ключова різниця — не в ресурсах, а в підході
На відміну від Бучі, в Ірпені не створили повноцінне КП для муніципальних перевезень. Відповідно, немає системних інвестицій у комунальний парк. 260 французьких автобусів, які отримала Київщина, роздають громадам, де вже є муніципальні служби — Ірпінь у таких списках пропускають.
Ймовірна причина, чому раніше подаровані Ірпеню автобуси не працюють, звучить парадоксально: вони нібито не підходять за габаритами. Принаймні, таку відповідь озвучила так звана в.о. міського голови Анжела Макеєва на питання Зоряни Міронішеної під час засідання ІМР 27 листопада 2025 року. Утім ще одне питання, а саме: «Чому німецькі автобуси навіть не взяті на баланс міста?» — самопроголошена меркиня проігнорувала.
Вулиці Ірпеня й справді дуже вузькі, що створює перешкоди для транспорту, але це наслідок багаторічної хаотичної забудови за часів ексмера Володимира Карплюка. Місто розбудовували без належного планування інфраструктури: щільні квартали, вузькі дороги, відсутність транспортних рішень.
Нині замість того, щоб адаптувати маршрути, закуповувати відповідний транспорт чи розвивати мережу, влада фактично використовує цю проблему як універсальне виправдання бездіяльності. При цьому вантажівки, спецтехніка і ті ж маршрутки якимось чином містом їздять.
Муніципальний транспорт також потребує дотацій з бюджету, адже він не самоокупний, а в Ірпені пріоритети, схоже, інші. Громада досі залежить від приватних перевізників, які монополізували ринок. Тарифи в маршрутках високі, при цьому якість перевезення з кожним роком усе гірше. На скриншоті нижче відповідь власника ТОВ «Ірпінське АТП», депутата БМР Олега Сотнікова.
У підсумку Ірпінь опинився в ситуації, де транспорт — це не сервіс для громади, а проблема, яку роками ігнорують. Попри міжнародну допомогу, гучні обіцянки та реальні приклади успішних рішень у сусідніх містах, тут так і не з’явилася системна модель муніципальних перевезень.
Натомість місто фактично живе в умовах монополії приватних перевізників. Без конкуренції, без контролю якості і без альтернативи для мешканців. Люди не мають вибору: або платити високі тарифи й їхати в переповнених «бляшанках», або взагалі залишатися без нормального доїзду. Про комфорт, безпеку чи прогнозованість графіків у таких умовах говорити не доводиться.
І поки влада не дає чітких відповідей — де автобуси, чому вони не працюють і коли ситуація зміниться — Ірпінь і надалі залишатиметься містом без транспорту. Містом, де інтереси перевізників і наближених груп переважають над базовими потребами громади. Містом, яке стало «комфортним» зовсім не для людей — лише для забудовників та їх оточення.
