N31 березня 2026 року Буча вкотре стала центром міжнародної уваги. У річницю звільнення міста від російських окупантів сюди приїхали Президент України Володимир Зеленський разом із першою леді Оленою Зеленською, представники дипломатичного корпусу, а також керівництво області, зокрема начальник Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник.
Традиційно участь у заходах взяли керівники й представники парламентів Австрії, Албанії, Бельгії, Болгарії, Великої Британії, Естонії, Ісландії, Латвії, Литви, Молдови, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Хорватії, Європейського парламенту, парламентських асамблей НАТО, ОБСЄ та посли, які приїздять до Бучі, щоб вшанувати пам’ять жертв російських воєнних злочинів і нагадати світу про геноцид українців.
Фото: Володимир Зеленський/Telegram
І це логічно: Буча стала глобальним символом звірств російської армії. Тільки у місті росіяни жорстоко вбили та закатували під час окупації 561 цивільну людину — жінок, чоловіків, стареньких і навіть дітей. Рашисти не жаліли нікого.
Але на цьому тлі особливо контрастно виглядає інша дата — 28 березня, річниця звільнення Ірпеня. Міста, яке фактично стало щитом Києва і не дозволило росіянам реалізувати свій план «взяти столицю за три дні». Міста, яке було зруйноване майже на 80% унаслідок бойових дій. Міста, де під час історичної битви за Ірпінь, на території громади своє життя віддали 39 бійців ТрО та 50 військовослужбовців Збройних Сил України. Загинуло 300 осіб мирного населення. І міста, куди цього року не приїхав ніхто з топ-посадовців держави.
Ні Президент України Володимир Зеленський, ні міжнародні делегації, ні навіть той самий начальник КОВА Микола Калашник. Тиша. І ця тиша виглядає зовсім не випадковою.
Причина такої показової «неуваги» — не в применшенні ролі Ірпеня у захисті Києва. Її неможливо применшити. Саме Ірпінь, разом із Бучею та Гостомелем, зупинив ворога на підступах до столиці. Проблема — в політиці.
Сьогодні Ірпінь асоціюється не лише з героїзмом, а й зі скандалами навколо влади. Передусім — із так званою в.о. міського голови Анжелою Макеєвою, яку всадили в мерське крісло ексмер Володимир Карплюк та його посіпаки. Її прихід до влади шляхом відвертого рейдерства супроводжувався гучними конфліктами, які вийшли далеко за межі Київщини та стали відомими на всю Україну. Ситуація отримала ще більший резонанс після розслідування журналістів Bihus.info, які прямо вказали на роль заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова у процесах, які сприяли незаконному усуненню з посади обраного громадою міського голови Олександра Маркушина та лобіювання секретарки Анжели Макеєвої. Так чиновники на прикладі Ірпеня показали, що демократію можна і обійти, а голоси виборців нічого не варті, якщо за лаштунками стоять впливові люди і дуже багато грошей.
Місто-герой в заручниках забудовників: окупувати Ірпінь вдалося не росіянам, а своїм – Bihus.info
На цьому фоні Ірпінь стає політично токсичним майданчиком. Настільки, що навіть свої намагаються триматися подалі і ніхто з високопосадовців не хоче «вляпуватися» у цю історію. Ймовірно, тому і Президент не підтримав свою підопічну з фракції «Слуга народу» Анжелу Макеєву, щоб не псувати репутацію через секретарку-маріонетку ексмера та забудовника Володимира Карплюка.
Проте приїхав єдиний друг по партії Макеєвої, ще один «слуга» — селищний голова Коцюбинського Сергій Даніш. Він був єдиний і серед тих, хто публічно привітав Макеєву на посаді мера, але через декілька годин видалив вітальний пост. Ймовірно, щоб не сильно заплямуватися.
Нагадаємо, що об’єднує їх не тільки партія, а й спільне політичне минуле та теперішнє, бо обоє посадовців прийшли до влади шляхом усунення законних очільників громад. Данішу, як і Макеєвій свого часу «допоміг» Карплюк, в обох сценаріях навіть використовували одних і тих самих тітушок. Останнього цікавила заповітна земелька Коцюбинського, яке фактично є територією Києва. 
На ключових фото з Дня визволення Ірпеня вже по класиці розпіарений самопроголошений заступник ірпінського голови, найвідоміший кабінетний доброволець Олександр Пащинський. Навіть Макеєвої не видно в публікації ДПУ, що підкреслює теорію про те, що ставки роблять саме на нього.
Фото: ДПУ
Де подівся Калашник?
Окреме питання — відсутність Миколи Калашника. Саме його називають одним із тих, хто сприяв тому, щоб Анжела Макеєва опинилася у кріслі керівника Ірпеня. Але коли місто відзначало річницю звільнення — він туди не приїхав. Зате з’явився в Бучі — поруч із Президентом і міжнародними партнерами.
Це виглядає як чіткий сигнал: Ірпінь сьогодні — не про державну єдність, а про внутрішні скандали.
Як було раніше
Ще кілька років тому ситуація виглядала зовсім інакше. У 2022–2024 роках, коли Ірпінь очолював обраний громадою міський голова Олександр Маркушин, місто неодноразово відвідував Президент Володимир Зеленський разом із іноземними лідерами, численними делегаціями та міжнародними партнерами.
У 2023 році Ірпінь залишався в центрі уваги як символ незламності та відбудови. На річницю звільнення міста від рф кореспонденти CNN в ефірі розповідають про те, наскільки вони вражені темпами відновлення міста та стійкістю українського народу.
В Ірпені презентують поштовий блок «Не забудемо! Не пробачимо! Буча. Ірпінь. Гостомель». Його Укрпошта присвятила річниці звільнення Київщини від російських окупантів. На Презентацію завітав особисто Гендиректор Ігор Смілянський.
У 2024 році на річницю звільнення до міста-героя Ірпеня завітали парламентарі та урядовці. Зокрема, народна депутатка Олена Шуляк, яка на той час обіймала посаду голови партії «Слуга народу», а також перший заступник Голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Микола Бойко.
Відзначити таку важливу подію приїхали й посли країн-партнерів, представники організацій, фондів та бізнесів з усього світу.
«Всі ті, з ким ми об’єднались задля відбудови Ірпеня» — підкреслював тоді законний міський голова.
24 березня 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського звання «Місто – герой України» присвоєно Бучі, Ірпеню, Миколаєву, Охтирці. Відзнаку також надано містам Волновасі, Гостомелю, Маріуполю, Харкову, Херсону, Чернігову. Почесну відзнаку запровадили задля відзначення подвигу, героїзму та стійкості громадян, які вони виявили в захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії російської федерації.
31 березня 2024 року Олександр Маркушин особисто отримав від Президента України Володимира Зеленського почесну відзнаку «Місто – герой України Ірпінь».
Фото: Володимир Зеленський, Олександр Маркушин/Telegram. Офіційна церемонія передачі відзнаки Ірпеню та Гостомелю та підняття прапору України відбулася на місці великої битви – кільце у Ворзелі на в’їзді у Бучу.
28 березня 2025 року бійці Територіальної оборони разом з очільником ДФТГ, міським головою Ірпеня Олександром Маркушиним зібралися на Романівському мосту, щоб вшанувати побратимів та відзначити день звільнення міста від московських окупантів. На той час крісло мера в ІМР вже займала самозванка Макеєва, а проти мера велось розслідування за сфабрикованою справою про нібито незаконний вивіз за кордон самого себе. Абсурдність полягала в тому, що Маркушин, як батько-одинак, мав повне право безперешкодно перетинати кордон.
Фото: DeepState
Тоді місто було не лише фронтом боротьби, а й прикладом відновлення та міжнародної підтримки. Сьогодні — інша картина.
Буча і Ірпінь: різні символи — різне ставлення
Важливо розуміти: увага до Бучі є абсолютно виправданою. Це місто стало світовим символом злочинів росії, і саме там формується міжнародна пам’ять про війну. Але це не скасовує ролі Ірпеня. Бо без Ірпеня не було б ані Бучі як звільненого міста, ані Києва як вільної столиці.
Річниця звільнення показала просту, але неприємну для Ірпеня реальність: місто, яке стало щитом столиці, сьогодні опинилося в політичній ізоляції.
І причина — не війна, а влада, якій не довіряють навіть ті, хто її привів.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що мешканці Ірпеня вимагають від голови КОВА Микола Калашника та народного депутата Олександра Горобця відповідати за Анжелу Макеєву, яку вони привели до влади.
