NВ Ірпені нічні роботи з нанесення дорожньої розмітки на вулиці Озерній викликали хвилю обурення серед мешканців. Люди скаржаться, що гучний шум під вікнами житлових будинків нагадував звук російського дрона-камікадзе, а міська влада та комунальні служби не враховують психологічний стан людей під час війни. Про ситуацію у Facebook повідомила місцева мешканка Валерія Секісова.
За її словами, серед ночі вона прокинулася від тривалого гулу і спочатку була переконана, що над будинком завис «шахед».
Згодом жінка вийшла на вулицю і побачила працівників, які наносили дорожню розмітку на Озерній неподалік багатоповерхівок. На її зауваження, за словами авторки допису, ніхто не відреагував.
У своєму зверненні ірпінчанка згадала керівника КП «Управління житлово-комунального господарства “Ірпінь”» Сергія Скрипника та так звану виконувачку обов’язків міського голови Ірпеня Анжелу Макеєву, поставивши під сумнів доцільність організації таких робіт посеред ночі.
«Начальство, у вас все нормально? Ось така турбота ірпінського УЖКГ».
Мешканка розкритикувала міське керівництво за відсутність чутливості до потреб громади під час війни.
«Сну, звісно, ще на пару годин не буде. Майстерність управління нашим містом б’є рекорд».
У коментарях лояльна до нинішньої влади депутатка Ірпінської міської ради Михайлина Скорик-Шкарівська почала переконувати, що нанесення розмітки вночі нібито є звичною практикою. І «ощасливила» мешканців Ірпеня неофіційним попередженням, що роботи з нанесення розмітки триватимуть ще кілька місяців.
«Пишуть колеги, що роботи з нанесення розмітки вночі – звична практика. Нам ще місяці два-три розмітку наносити, бо через поганий стан доріг процес затягнувся».
Що робити людям, які мають природну людську потребу у відпочинку вночі — не згадується. Чи подумав хтось про те, як бути батькам з маленькими дітьми, літнім людям і ветеранам, яких можуть тригерити гучні звуки вночі — питання риторичне. Очевидно, що посадовцям байдуже. Аби під їхніми вікнами вночі не гуділо, бо ж удень вони мають дуже «продуктивно» трудитися. І, звісно, не на благо громади, а задля власних інтересів.
Тож логічно, що відповідь Скорик-Шкарівської викликала в ірпінців додаткову хвилю обурення. На думку більшості коментаторів, аргумент про «звичну практику» не враховує реалій повномасштабної війни та не демонструє готовності шукати сучасні управлінські рішення.
Валерія Секісова зазначила, що проблема не в самому факті нанесення розмітки, а в тому, як організований процес.
«Управління передбачає адаптацію практик до актуального контексту. Можна при плануванні виділити ті вулиці, де критично працювати вночі через інтенсивний рух, а є вулиці, де такого навантаження немає. Можна змістити шумні роботи на початок або кінець ночі. Можна придбати техніку, яка працює тихіше».
Мешканці також звернули увагу, що влада навіть не спробувала попередити людей про проведення нічних робіт.
Ірпінчанка Анастасія Владичинська назвала таку ситуацію наслідком небажання чиновників думати про потреби мешканців.
«Думати категоріями “так було завжди” – це найгірше, що можна робити будь-якій організації в час війни».
Вона наголосила, що навіть якщо роботи неможливо було перенести на інший час, мешканців можна було хоча б завчасно попередити через будинкові чати, оголошення у під’їздах чи інші канали комунікації.
«Попередження. Так просто. Але нікому не прийшло в голову, правда? До прикладу: мешканці навколо отримують повідомлення про те, що вночі будуть шумні роботи, і їм перепрошують за незручності».
Ще одна мешканка Ірпеня, Ірина Нижник, заявила, що проблема виходить далеко за межі питання дорожньої розмітки та стосується загалом ставлення влади до громади.
«Так прикро, що влада не бере до уваги той факт, що ми всі живемо в хронічному стресі».
Вона також нагадала, що органи місцевого самоврядування та комунальні підприємства існують насамперед для роботи в інтересах мешканців.
«Нагадаю, що це жителі наймають на роботу всю міську раду і платять зарплати їм зі своїх податків. Всі люди, які працюють у міській раді та створених нею комунальних підприємствах, мають дбати про комфорт, безпеку та інтереси жителів громади».
Водночас частина коментаторів стала на захист дорожників, зазначивши, що виконання таких робіт удень може призвести до транспортних заторів. Однак Валерія Секісова заперечила, що йдеться про Озерну — вулицю, яка не належить до найбільш завантажених у місті.
Також вона нагадала про важливість сну для людей, які вже багато років живуть в умовах війни.
«Коли під час війни сон – це одна з небагатьох речей, що тримає в притомності, так, тяжко. Я хочу мати шанс поспати в ті ночі, коли немає обстрілів».
На думку багатьох мешканців, ця ситуація стала черговим прикладом неефективного управління містом. Самопроголошена влада занедбала місто і не може привести до ладу дороги, а тепер, прикриваючись «звичними практиками», створює додаткові незручності для людей. Ірпінці наголошують, що під час війни, коли мешканці вже п’ятий рік живуть у постійному стресі через обстріли та тривоги, чиновники мали б дбати про комфорт громади, а не позбавляти людей однієї з небагатьох можливостей відновитися – спокійного нічного сну.
Таким занедбаним Ірпінь ще не був: мешканці скаржаться на стан доріг, затори та бруд після зими
