N“Ми попросили розвернути будинок на 180 градусів, щоб вхідні двері виходили не на вулицю, а всередину ділянки, — розповідає Марина Гордієнко, власниця одного з відбудованих будинків на вулиці Вокзальній у Бучі на Київщині. — Також попросили посунути будинок трохи ближче до вулиці. Усе врахували”.
Texty.org.ua побували на вулиці, що відіграла ключову роль у битві за Київ на початку повномасштабного вторгнення Росії. 27 лютого 2022 року українські військові знищили там колону російської військової техніки, що прямувала до столиці.
Через рік, у квітні 2023-го, у річницю звільнення Бучі, новенькими тротуарами повз щойно відновлені будинки вже прогулювалися офіційні делегації.
Нова вулиця
Дорогою з Києва до Бучі я проминаю Ірпінь: спершу зруйнований міст через річку Ірпінь, потім вулицю Соборну, де поміж багатьох відновлених дахів і фасадів трапляються ще і дірки в стінах, і вигорілі отвори вікон, і решето від куль у парканах, і вибоїни від снарядів на тротуарах. Наприкінці вулиці в руїнах досі стоїть міський будинок культури. Буквально за кілька сотень метрів починається Буча — з вулиці Вокзальної. А там усе новеньке: паркани, фасади, дахи, електроопори, газончики.
Мешканці Вокзальної, яких вдалося зустріти осіннього дня на вулиці, підтверджують: вулицю відновили дуже швидко, що було неочікувано для багатьох.
Надія в темряві
Усе почалося з того, що одразу після деокупації, навесні 2022 року, в Бучу з’їхалося багато волонтерів, щоб прибирати місто. Вони допомагали й господарям приватних будинків. Місцеві згадують цих людей із величезною вдячністю:
“Сюди приїхало багато людей — завали прибирали навіть тендітні дівчата-підлітки”, — розповідає Олександр Гордієнко, мешканець вулиці Вокзальної, якому з нуля відбудували будинок.
Подружжя Олександр і Марина Гордієнки із захопленням діляться історією відбудови їхньої оселі. Родина встигла вибратися з міста 4 березня 2022 року, вже в розпал боїв. А через кілька днів господар побачив свій зруйнований будинок на відео з дрона.
Будинок, який вони зводили майже десять років, перетворився на руїни. Другий поверх був зруйнований вщент, а перший посічений осколками від снарядів.
“Ми так потихеньку будувалися, самі, нікого не наймали, — пояснює Марина. — Перед війною роботи саме були на завершальному етапі, ми збирались облаштовувати подвір’я, ставити паркан. Якраз думали за весну все це зробити”.
У квітні Олександр побачив усі руйнування на власні очі. У будинку вціліли деяка побутова техніка, меблі на кухні, де родина любила приймати гостей, а також гардероб Марини. Але дім підлягав знесенню.
“Це було моторошно, — згадує Олександр. — У цьому домі в нас народилася донька, я власними руками тут усе робив, а потім сам же і викручував вцілілі розетки, витягував дитячий одяг, іграшки”.
До планів на відновлення, які місцева адміністрація оголосила у квітні 2022 року, Гордієнки спершу поставилися з недовірою.
У межах проєкту “Надія для Бучі” тоді планувалося звести 12 нових і відремонтувати ще 80 пошкоджених будівель у межах співпраці Бучанської міськради з американськими партнерами: міжнародною організацією «Global Empowerment Mission» і Фондом Говарда Г. Баффетта. Орієнтовна вартість проєкту становила 200 мільйонів гривень. Чи вийшло в результаті повністю втілити ці плани і вкластися в бюджет, невідомо, оскільки Бучанська міськрада на наш запит не відповіла.
Але згодом із родиною вийшли на контакт і повідомили, що їхній дім став учасником цього проєкту.
П’ять місяців будівництва
Будівництво почалося в листопаді того самого року — на ділянці залили фундамент. Родині Гордієнків запропонували звести типовий об’єкт, а не відновлювати все так, як було. Однак урахували деякі їхні пропозиції.
Гордієнки тісно спілкувалися із забудовниками, на їхнє прохання будинок розвернули іншим боком, посунули ближче до вулиці.
“Нас додатково перепитали, чи точно буде нам зручно, — розповідає Марина, — детально пояснили, у чому мінуси, але ми були впевнені у своєму рішенні. Нас послухались і врахували ці прохання”.
Гордієнкам довелося вкласти й свої кошти у відновлення будинку. Усі додаткові розетки, покращені матеріали та інші “забаганки” вони купували самі. Олександр особисто контролював, щоб відновлення відбувалося без проблем, і постійно контактував із будівельниками.
“На Новий рік ми вже стояли в «коробці» будинку й пили шампанське, — згадує Марина. — Тут були зведені стіни і дах”.
У березні 2023 року в будинку вже були встановлені вікна й двері, тоді ж почали роботу над фасадом. Наприкінці квітня всі зовнішні роботи були завершені, а згодом будинки почали облаштовувати зсередини: поклеїли шпалери, завезли меблі й побутову техніку.
На цьому етапі жодних пропозицій не можна було вносити: мешканцям будинків пропонували однакові ремонти. Тому Гордієнки відмовилися від типового ремонту всередині й вирішили робити його самостійно. Сім’я заїхала у свою оселю вже у 2024 році. Вони ще завершують ремонт у кімнаті своєї молодшої доньки, поки їхня старша воює на фронті.
Інша історія
Однак швидке відновлення не всюди було вдалим. Мешканка одного з будинків на вулиці Вокзальній поділилася своїм негативним досвідом. Жінка погодилася говорити лише на умовах анонімності, але навіть після інтерв’ю попросила не згадувати деяких подробиць щодо її будинку, оскільки історія з відновленням ще триває і вона боїться, що ремонт не вдасться завершити через можливий тиск місцевої влади.
Тому все, що ми можемо повідомити, — будинок Олександри (ім’я змінене) був пошкоджений під час боїв, але комісія вирішила, що він підлягає капітальному ремонту.
І його відремонтували, але, як стверджує власниця, вже в процесі ремонту будівельники визнали, що будинок мав би підлягати знесенню. А самі роботи, за її словами, виконувалися поспіхом і неякісно, дещо навіть довелося переробляти.
“З одного боку, ми дуже вдячні, адже навіть не сподівалися, що нам допоможуть безплатно, — каже вона. — Але я не знаю, що тепер із цим робити. Грошей, щоб найняти ремонтну бригаду, у нас немає, будівельників у сім’ї також”.
Як бачимо, навіть за ідеальними фасадами можуть ховатися неідеальні історії про відбудову. Проте тішить, що позитивні приклади також є. Більшість проєктів, за якими відбудовувалася Вокзальна, типові, проте залученість господарів до процесу, як бачимо на прикладі родини Гордієнків, допомогла зробити нове житло більш відповідним потребам людей, які в ньому житимуть.
